Визначення ступеня корозії матеріалів стільникового сердечника залежить від типу, місця та матеріалу корозії. Ось розбивка конкретного методу
Поверхнева корозія: на алюмінієвих сотах видно ямки, білі плями або лущення; арамідні стільники темніють і стають крихкими.
Електрохімічна корозія: найсерйозніша, коли алюмінієві стільники контактують із панелями з вуглецевого волокна, що проявляється у вигляді корозійних ямок або слідів електроліту всередині стільників.
Корозія поверхні: виникає в точці з’єднання між основним матеріалом і панеллю, що призводить до розшарування та утворення пухирів, що є поширеною причиною структурної несправності.
Візуальний огляд: спостерігайте за змінами кольору, плямами цвілі, пухирями або порошкоподібними речовинами.
Вимірювання розмірів: виміряйте товщину штангенциркулем і порівняйте її з початковим значенням, щоб визначити деформацію стиснення.
Тест на вплив: послухайте зміни звуку; порожні або глухі звуки можуть свідчити про внутрішню корозію або розшарування.
Не-руйнівний контроль: ультразвукове C-сканування або рентгенівська-дефектоскопія можуть точно визначити ступінь і глибину корозії.
Лабораторний аналіз. Швидкість корозії вимірювали гравіметричним методом, а поперечний{0}}зріз оксидної плівки спостерігали за допомогою скануючої електронної мікроскопії.
Матеріальна різниця
Алюмінієві стільники: чутливі до точкової та електрохімічної корозії; зверніть увагу на корозійні ямки на краях пор.
Арамідні соти: стійкі до хімічної корозії, але волокна можуть стати крихкими через ультрафіолетове випромінювання або вологу.
Паперові соти: найбільш чутливі до вологи; корозія проявляється утворенням цвілі та зниженням міцності.